Слово «толерантність» прийшло до нас із латинської мови, воно означає «терпіння, терплячість, прийняття». Наскільки ми толерантні сьогодні, ми вирішили з'ясувати в ході бесіди, на яку були запрошені учні початкової школи. Учасникам заходу тема...
Школярі із зацікавленням слухали приклади із життя: як люди з різних куточків планети роблять добрі вчинки безкорисливо, не чекаючи за це подяки чи нагороди. Наприклад, Білл і Мелінда Гейтс у 2000 році створили фонд, одним із завдань якого є допомога голодуючим у різних країнах світу.
А колишній колумбієць Джордж Мунос, який на даний час живе в Нью-Йорку, не маючи стільки грошей, як творець компанії «Mайкроcoфт», проте з великим бажанням допомагає безхатченкам. Щовечора упродовж багатьох років, в одному і тому ж місці він збирає більше сотні голодних людей. Це їх єдиний шанс на гарячу їжу за весь день. На питання, чому він це робить, американець відповів, що колись сам був у такій ситуації, тому хоче поділитися тим, що у нього є зараз.
Учасники бесіди зі сльозами на очах слухали історії про тварин, над якими одні люди знущалися, а інші їх рятували. Одразу ж з усіх боків посипалися приклади різних випадків із життя, очевидцями яких вони були. Їм неодмінно хотілося, щоб їх почули однокласники і зрозуміли, чи правильно вони ставляться до інших.
«Співчуття править світом» − каже давньоіндійське прислів'я, яке, на жаль, є зовсім неактуальним у себе на батьківщині, де до цієї пори існують касти. Школярі прийшли до висновку, що наше суспільство може бути толерантним, оскільки МИ МОЖЕМО і ХОЧЕМО співчувати і ГОТОВІ поважати людську гідність та права інших. Але, на жаль, є й расистські країни, які не сприймають принцип рівності й прийняття інших такими, якими вони є.
Незважаючи на існуючі розбіжності в світі, діти з оптимізмом дивляться в майбутнє, адже саме від них залежить, чи буде доброта правити світом. Слова Льва Толстого «У житті є тільки одне беззаперечне щастя − життя для інших» повинні бути девізом для всіх нас. Людина, яка робить добро іншим, вміє співпереживати − відчуває себе щасливою. І дуже хочеться вірити, що одного разу ми всі будемо щасливі!
Ольга КРОПТА,
керівниця сектору
клубної роботи ЗБІЦу
