Завантаження ...

Селфі – чума XXI століття

Бажання якомога частіше робити селфі та викладати свої фото в соцмережі поступово переростає у всезагальну захопленість. Все частіше в новинах ми чуємо про загибель молодих людей під час зйомок «крутого» кадру. І не зрозуміло, що за цим стоїть, гонка за вподобайками під фото, залежність чи просто нова модна...

 
 
Бажання якомога частіше робити селфі та викладати свої фото в соцмережі поступово переростає у всезагальну захопленість. Все частіше в новинах ми чуємо про загибель молодих людей під час зйомок «крутого» кадру. І не зрозуміло, що за цим стоїть, гонка за вподобайками під фото, залежність чи просто нова модна тенденція, яка пройде сама собою. Спробуємо розібратися.

Слово «селфі» визначається наступним чином: «фотографія самого себе, як правило, зроблена за допомогою смартфону або веб-камери і розміщена в соціальних мережах». Психологи Американської психіатричної асоціації не перший рік досліджують цю проблему і прийшли до висновку, що активно фотографувати самих себе й виставляти ці фото в соцмережі – один із видів неврозу нав’язливих станів.

Цей розлад (для якого було придумано назву – селфіт) схожий з маніакальним. Перебуваючи в цьому стані, людина робить десятки селфі на день з однією метою: отримати схвалення у вигляді «лайків» як підтвердження своєї значимості.

Наразі виділяють три стадії цього «захворювання»:

1-ша: людина робить селфі щонайменше три рази на день, але не виставляє їх у соцмережі;
2-га: людина фотографує себе мінімум три рази на день і розміщує фото в Інтернеті;
3-тя: людина робить селфі в будь-який зручний момент, понад шість разів на день, і розміщує їх у соцмережах. Їй хочеться знімати себе цілодобово і вона не контролює цей стан. Яскравий приклад «гострого селфіту» –19-річний британський студент Денні, який щодня робив по 200 фото самого себе, витрачаючи на це по 10 годин!

Причини «захворювання» селфі

Селфіт – це комплекс заниженої самооцінки та гострої нестачі живого спілкування. До нього схильні ті люди, які мають схильність до розвитку залежностей. Як і кожна залежність, селфіт розвивається поступово, переростаючи в одержимість із появою чергового «лайка» під фото.

Отриманий «лайк» розцінюється людиною як «ти супер», і ця похвала перетворюється на життєву необхідність. У разі невдачі, наприклад, не отримавши бажаної кількості «лайків», людина-селфіт відчуває стрес: злиться, сумує, не знаходить собі місця.

Ці прояви дуже нагадують ломку, тільки в цьому випадку вона психологічна. Також залежність від селфі призводить до того, що в пошуках незвичайного кадру людина навіть ризикує своїм життям: намагається сфотографувати себе на даху поїзда, на лінії електропередач або на залізничних коліях.

В Україні зафіксовано вже кілька таких нещасних випадків. Більшість із постраждалих-селфітів – підлітки, які в гонитві за красивими знімками та ефектними кадрами йдуть на невиправдані жертви.

Деякі психотерапевти наполегливо рекомендують лікувати селфізм, а деякі вважають всі розмови про подібну залежність перебільшенням, кажучи, що селфі – це лише мода, яка, так чи інакше, коли-небудь закінчиться. А як вважаєте ви?


Юлія ШПИЛЕВСЬКА,
практичний психолог
Соціально-психологічного центру Славутича
(за матеріалами мережі Інтернет)
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями:
мрия