12 Вересня 2018
1381
Будь-які реформи та законодавчі зміни для покращення ставлення фінансових установ до споживачів є неефективними, якщо, з одного боку, існує розрив між нормативними актами і практикою роботи фінансових установ – з іншого. Закон «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня...
Будь-які реформи та законодавчі зміни для покращення ставлення фінансових установ до споживачів є неефективними, якщо, з одного боку, існує розрив між нормативними актами і практикою роботи фінансових установ – з іншого. Закон «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року, є важливим першим кроком у вирішенні проблем у споживчому кредитуванні.
Він заповнив багато прогалин, встановивши зокрема: а) заборону оманливої реклами «безпроцентних» кредитів; б) обов’язок фінансових установ надавати стандартну письмову інформацію до укладення договору (паспорт споживчого кредиту); в) обов’язок розкривати реальну річну ставку в рекламі, паспортах, усних консультаціях та договорах споживчого кредиту. Закон посилив вимоги до договорів про надання додаткових послуг, які можуть вимагатися фінансовими установами, та заборонив вимагати укладення договору з конкретною страховою компанією.
Так, Закон «Про споживче кредитування» вбачався «на папері» досить ефективним, але, за даними досліджень Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору», є значні розбіжності між нормами закону та практикою фінансових установ.
Зокрема це:
• Реклама безпроцентних кредитів заборонена, але й досі зустрічається: кожен десятий рекламний матеріал говорив, що кредит надається під 0%.
• Споживач не отримує повної письмової інформації про кредит, не має змоги порівнювати умови різних фінансових установ та приймати обґрунтоване рішення за кредитом.
• Реальна річна процентна ставка (РРПС) та загальна вартість кредиту для споживача не зазначаються в документації в письмовому вигляді та неправильно вказуються усно. Але ж ця ставка включає в себе всі комісії та витрати, які мають буди сплачені фінансовій установі! Консультанти кажуть розмір номінальної ставки, яка, як правило, низька – 0,01%, але «забувають» вказати значні комісії за видачу та місячні комісії, в результаті яких РРПС становить 200% річних і більше.
• Поширеною залишається заборонена практика нав’язування страхових полісів, коли позичальники не мають можливості вибрати страхову компанію. Чому ж нечесні практики досі зберігаються на ринку споживчого кредитування? Та тому, що наразі ніхто з державних органів не контролює ринкову поведінку фінансових установ та не карає їх за порушення прав споживачів фінансових послуг!
«Закон «Про споживче кредитування» встановив зобов’язання фінансових установ щодо чесної поведінки, однак цей Закон не передбачив санкцій за його порушення», − пояснює Тетяна Буряк, експерт проекту USAID «Трансформація фінансового сектору».
Оскільки фінансові установи демонструють низький «добровільний» рівень дотримання норм закону на практиці, групою народних депутатів внесено на розгляд Верховної Ради два законопроекти (№8055 та №2456-д), які кардинально змінять ситуацію із захистом прав споживачів фінансових послуг в Україні.
«Серед причин існування недобросовісних практик є відсутність у регуляторів фінансового ринку достатніх повноважень, наприклад, права накладати штрафи за порушення прав споживачів», − коментує ситуацію керівник юридичного напрямку проекту USAID «Трансформація фінансового ринку» Тетяна Грищенко.
Саме законопроект №2456-д вирішує цю проблему: ним пропонується надати регуляторам фінансового ринку необхідні інструменти правозастосування за порушення закону та прав споживачів.
«Для того, щоб захистити українців, регулятори фінансового сектору мають отримати дієвий інструментарій для забезпечення «примусового» виконання законів», − впевнений заступник комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Руслан Демчак.
Окрім цього, пропонується запровадити абсолютно нові механізми вирішення спорів, які виникають між громадянами та фінансовими установами. Дієвим інструментом розв’язання конфліктних ситуацій між споживачем фінансових послуг і фінансовими установами має стати вирішення спорів через установу фінансового омбудсмена. Її створення передбачено законопроектом №8055. Фінансовий омбудсмен, у першу чергу, буде намагатися здійснити медіацію, примирити сторони спору. У разі неможливості досягти примирення фінансовий омбудсмен буде приймати скарги громадян, розглядати спір і приймати відповідне незалежне рішення. Звертатись до фінансового омбудсмена зможуть виключно фізичні особи, але жоден споживач не буде обмежений у конституційному праві звернутися до суду на будь-якому з етапів вирішення спору.
Законопроект №8055 – це спроба побудувати в Україні нову, неупереджену та ефективну систему вирішення спорів на фінансовому ринку.
Людмила БОГУН
