Главная страница » Новости » Новости Славутича и региона » Як виглядає найпотужніший бар’єр від розповсюдження радіонуклідів за межи Зони відчуження

Як виглядає найпотужніший бар’єр від розповсюдження радіонуклідів за межи Зони відчуження

 

Зона відчуження географічно відноситься до правобережної частини Українського Полісся. Її природний облік має типові для цього регіону риси – рівнинний характер місцевості, висока зволоженість, наявність великої кількості річок та боліт, значна лісистість.

Безперечно, це царство рослин – які ростуть та вкривають вся ділянки земної поверхні – від сухих піщаних пагорбів до боліт; які представлені різноманітними формами угруповань – від мішаних лісів до перелогів, які подібні до степу. Видовий склад налічує 1200 видів вищих рослин, 200 видів мохів, 120 видів лишайників. Тут знайдено 96 видів вищих судинних рослин, які підлягають охороні в Україні та Республіці Білорусь, та ще 19 видів судинних рослин, виявлених на прилеглих територіях, і можуть зростати в наявних аналогічних екотопах. Із цих 115 видів 38 включено також до одного чи кількох міжнародних охоронних списків, у тому числі до Конвенції з міжнародної торгівлі видами дикої фауни і флори, які вимирають (СІТЕС), − 25 видів, Бернської конвенції (БК) − 11 видів, у Європейський червоний список (ЄЧС) − 5 видів.

З рівня окремих видів піднімемося до рівня рослинних угруповань. Що ми тут бачимо? Рослинний покрив зони відчуження та обов'язкового відселення створюють ліси (60%), луки (10%), болота (5%) та перелоги на місці сільгоспугідь та дрібних населених пунктів (25%). Відповідно, ліси поділяються на соснові, дубово-соснові, дубові та грабово-дубові, а також вільхові. Значну площу соснових лісів складають культури, які створювалися переважно в повоєнні роки.

Рослини виконують багато функцій в ландшафті: фіксують сонячну енергію і утворюють первинну біомасу, створюють середовище для підтримування біорізноманіття, регулюють поверхневий стік та локальний клімат.

В зоні відчуження, серед іншого, рослинний покрив виконує свою роль в нерозповсюдженні радіонуклідів. Радіонукліди накопичуються в біомасі рослин, звідки вивільняються лише після її загибелі та розкладені тканини. Так дерева фіксують в стволі радіонукліди на десятки, а й іноді сотні років. Аналіз даних з різних джерел, показує, що річний винос радіонуклідів за межі хони відчуження та їх депонування в рослинній біомасі - величини одного порядку. Іншими словами, кількість радіонуклідів, яка щорічно фіксується в біомасі, співвідносна з щорічним річковим виносом.

Щільний рослинний покрив закріплює поверхневий шар ґрунту, тим самим перешкоджає підйом пилу та забруднення приземного шару атмосфери. Останні пилові бурі на території зони відчуження були зафіксовані наприкінці 80-х років 20-го ст. і з того часу не виникали. Ліси також зменшують поверхневий стік води до річок. Таким чином, рослинний покрив стабілізує стан навколишнього середовища та згладжує наслідки екстремальних природних явищ.

На сьогодні, так звана «зелена огорожа зони відчуження», тобто рослинний її покрив - є одним із потужних бар’єрів, наряду з геологічним середовищем та інженерними спорудами (ПЗРВ, ПТЛРВ та об’єкт «Укриття»), які стабілізують радіаційну ситуацію всередині зони відчуження та зменшують надходження радіонуклідів на прилеглі території.

Матеріал підготовив керівник групи радіо-екологів ДСП «Екоцентр», Денис Вишневський

 

Теги: Зона відчуження, радіонукліди, Денис, Вишневський

Добавить в:
 
 
сайт Объява