Відкритий лист міського голови Славутича Володимира Удовиченка Президенту Росії пану Путіну В.В.

Події в Україні останнього часу є, без сумніву, епохальними і не тільки для українського народу. З одного боку – величезні, багатоаспектні, великозначущі, життєво важливі проблеми для українського суспільства в цілому, а з іншого – для кожного громадянина, кожної пересічної людини зокрема.

Пане Президенте!

Події в Україні останнього часу є, без сумніву, епохальними і не тільки для українського народу.
З одного боку – величезні, багатоаспектні, великозначущі, життєво важливі проблеми для українського суспільства в цілому, а з іншого – для кожного громадянина, кожної пересічної людини зокрема.

Безперечним історичним фактом є те, що українці залишаються вірними собі, через усю історію існування в боротьбі за волю, кращу свою долю, культуру і, звісно, що за мову, свою ідентичність нації по великому рахунку.
Ми ніколи в історії не зазіхали на чиєсь, не були проти інших культур, ми завжди захищали своє! Чому ж тоді для багатьох з Вас так ненависна і неприйнятна є Україна, її столиця Київ – матір міст руських, наша щира, доброзичлива, мелодійна, красива, справді соловїна українська мова?

Чому хтось хоче у нас забрати наше святе право бути українцями, жити на своїй, з покон віків благодатній землі, розмовляти, думати, мріяти на своїй мові? Чому моя мова не є офіційною, робочою мовою в Страсбурзі? Чому?

Звісно, не повинна бути принижена, пригнічена в будь-якій державі мова меншин і це забезпечується Європейською Хартією мов і доброю волею. Прикладом є територіальна громада міста Славутич, міста чорнобильців, представників 49 націй і національностей, які повязали свою долю з маленьким українським містечком, державою Україною і які прикладають величезні зусилля, перетворюючи всю систему навколо Чорнобильської АЕС до екологічно-безпечного стану, забезпечуючи екологічну безпеку світу. Вони самі, їхні діти, онуки живуть вже 27 років в єдиній, дружній сімї, більшість з них володіють (особливо підростаюче покоління) і українською, і російською, і англійською, і французькою та іншими мовами. Має постійний розвиток і російська культура. Славутич – багатокультурне місто. Але державна мова, з урахуванням, інколи навіть і трагічних, уроків історії для української державності, має бути лише одна – українська!

Тільки в цьому разі ми будемо мати історичну справедливість. І для пересічної людини це абсолютно зрозуміло. Але політики і «політикани», які за 23 роки незалежності України не приклали хоча б невеликих зусиль в знак поваги й шани до державності, не спромоглися це зробити і навіть освідомити значення для українців їхньої мови. Чи може майбутнє для них бачиться в іншому, в своїй правді??? Що їм до людей, а тим більш, до високих матерій!

Висновок не потребує зайвих доказів: той, хто хоче займатися політикою, зобовязаний знати державну мову. Це – принципово!

А нове покоління, в якій частині країни воно б не жило, переконаний без зайвих доказів і зусиль, виконає свій обовязок і усвідомлено опанує українську мову – мову Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка і багатьох - багатьох видатних постатей українського народу.

А сьогодні моє звернення просте: ЗУПИНІТЬСЯ! Минуть роки, десятиліття, пройдуть кризи, але те, що Ви робите по відношенню до українців, залишиться в душах, в історичній памяті, в свідомості на століття. Завдяки Вашим діям великі народи можуть стати ворогами на віки. Хто виграє? Хто переможе? Хто здобуде хоча б щось?

Памятаймо, що все починається, відбувається і завершується в сфері людських відносин і стосунків.
Час ще є! Час прийняти виважені рішення, навіть якщо заради майбутнього народів, прийдешніх поколінь прийдеться поступитися своїми власними принципами:

1. Зупиніть будь-яку ескалацію насилля і агресію: військову, інформаційну, людську...

2. Проведіть екстрадицію екс-президента України пана Януковича для можливості притягнення його до відповідальності перед народом України згідно з Законами України.

3. Розпочніть шукати шлях до істини, яка знаходиться між правдами, але завжди одна! Найближчим часом очікуються чергові перемовини по Україні за участю посередників. Прикро, що не сам на сам. Прикро, що свої інтереси в Україні так зацікавлюють усі сторони. А хто ж ми тоді в цих перемовинах? Переконаний, що історія надасть цьому належну оцінку і Україна буде УКРАЇНОЮ!

4. Ви віруюча людина? Перед ВЕЛИКОДНЕМ доведіть це самому собі і всьому світові заради нинішніх і прийдешніх поколінь України і Росії.

Конче необхідно зрозуміти ще одну історичну дійсність, а саме те, що в геополітиці Україна має споконвічних сусідів; зі Сходу – Росія, із Заходу – Польща, країни ЄС... А це означає, що ми приречені мати добрі стосунки з усіма. Чому це не зрозуміло?
Зрозумійте! Відчуйте! Ми Україну не втратимо і не віддамо! І якщо нашому поколінню потрібно буде покласти життя на полі брані, ми зробимо це з Великою Честю, Шаною і Святим обовязком перед усіма поколіннями величезної історичної нації Українців!

З надією та сподіваннями на людське розуміння

Володимир Удовиченко
міський голова Славутича з 1990 та поспіль,
Президент Всеукраїнського громадського обєднання «Клуб мерів»,
член Конгресу місцевих та регіональних влад Європи,
доктор економічних наук, професор,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,
премії імені В.І.Вернадського
і просто громадянин України!