Свійських корів бачили всі, а диких одиниці. Це незвиайне явище, але ви можете їх побачити. Де? У Чорнобильський зоні. Дикі корови у зоні відчуження – то не видумка й не фейкова інформація. То – чистісінька правда. Нашим супроводжуючим пощастило їх побачити. Трохи з історії появи тварин, які за замовчуванням повинні бути свійськими. ...
Свійських корів бачили всі, а диких одиниці.
Це незвичайне явище, але ви можете їх побачити. Де? У Чорнобильський зоні.
Дикі корови у зоні відчуження – то не видумка й не фейкова інформація. То – чистісінька правда.
Нашим супроводжуючим пощастило їх побачити.
Трохи з історії появи тварин, які за замовчуванням повинні бути свійськими. Так колись і було.
Як відомо, після аварії у відселені населенні пункти зони відчуження повернулись деякі місцеві мешканці. Згодом
їх назвали самопоселенцями. Були такі й у селі Луб’янка. Літня сімейна пара тримала корів, потім, коли їх
не стало, тварин прихистив дідусь-сусіда. З 2012 року рогата худоба стала нічиєю. Вивезти тварин із зони
відчуження неможливо. Коровам потрібно було пристосовуватись до обставин. І то в них вийшло! За 9 років з
декількох особин їх кількість зросла до 19. З них 16 дорослих корів і 3 телят.
Фахівці ЧРЕБЗу стверджують, що здичавіла худоба стійко переносить умови, в яких опинилась, включаючи й холоди та
морозну погоду. Тримається стадо разом. Телята вибирають найбезпечніше місце в стаді між дорослим бугаєм і
коровами. Молоді бики залишаються у стаді, а не створюють своє після досягнення зрілості.
Де вони знаходять їжу? Дикі корови «кочують» по території навколо Луб’янки. Колись
самопоселенці вирощували багато городніх культур для особистого вжитку. Земля там родюча, тому там й досі є чим
поживитися. Крім того, гілки, суха трава та інші дари дикої природи.
