Традиційно кожного року в Україні у кожну четверту суботу листопада вшановують День пам'яті жертв голодомору. Цього року будуть вшановувати пам'ять 28 листопада о 16.00 годині у приміщенні Кіноконцертного комплексу у місті Славутичі...
Традиційно кожного року в Україні у кожну четверту суботу листопада вшановують День пам'яті жертв голодомору. Цього року будуть вшановувати пам'ять 28 листопада о 16.00 годині у приміщенні Кіноконцертного комплексу у місті Славутичі.
Робітники Краєзнавчого музею підготували інформацію, аби люди знали хоч на словах, що то були за нелегкі часи для нашого народу.
Сталін запровадив закон про охорону державного майна. Згідно із законом, за такі порушення передбачався розстріл з конфіскацією майна, а за пом’якшуючих обставин – 10 років таборів. Назва «Закон про п’ять колосків» виникла, оскільки винним у розкраданні майна вважався навіть той, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці.
Працівниками Краєзнавчого музею м. Славутич і Чорнобильської АЕС у період з листопада 2007 року по березень 2008 року були зібрані свідчення мешканців нашого міста, які пережили Голодомор. Ось деякі з них.
«У 1932 році мені було 5 років. Пам’ятаю, як одного разу мати сказала мені: «Піди на поле і пошукай колосків, а ввечері я зварю юшки».
І я з друзями пішов на поле. Знайдені колоски ховав за пазуху. У цей час проїжджала голова колгоспу, яка жила з нами по сусідству. Вона зупинилася біля нас і звеліла повикидати колоски. Я відповів, що не викину, бо мама хоче ввечері зварити юшку.
Всі діти почали розбігатися, а голова колгоспу наздоганяла і била пліткою.
«…Щоб хоч якось прогодувати родину, мати ходила на став збирати рогозу, коріння якої сушила, молола, а потім випікала коржі. Їли також квітки липи, лободу, кропиву – усе, що росло в полі. Суп варила з кропиви, додаючи для запаху розтерту на терці картоплю. Хліба давала по шматочку, а нам завжди хотілось ще хоч трошки.
У селі жили люди, які займалися крадіжками. У нашого діда і в нас вкрали корів. Пізніше довідались, що їх продали в інші села.
Багато хто помер від голоду. По селу «ходили» розмови, що сім’я з’їла дитину.
Голодомор 1932–33 років, який забрав життя понад 7 000 000 людей — це страшна частина родинної історії майже кожного сучасного українця. Щохвилини від штучного голоду помирало 26 людей. Зникали не лише сім’ї, а й цілі села…
Британ Дар'я
