Главная страница » Новости » Новости Славутича и региона » Історія подолання наслідків ядерної аварії на Чорнобильській АЕС

лом

Історія подолання наслідків ядерної аварії на Чорнобильській АЕС

 

Історія подолання наслідків ядерної аварії на Чорнобильській АЕС нараховує тисячі імен героїв багатьох професій та роду діяльності.

Нещодавно наше музейне зібрання поповнилося цікавими фотодокументальними матеріалами людини, яка працювала у найнебезпечніших ділянках проммайданчику ЧАЕС. Мова йде про Швидька Петра Васильовича (1947-2014) – радянського та українського вченого, спеціаліста в галузі гірничих наук, науковий доробок якого налічує близько 130 праць та 55 винаходів.

 


У 1986 р. Петро Васильович Швидько працював науковим співробітником Дніпропетровського гірничого інституту (нині – «Дніпровська політехніка»). Один з його наукових винаходів - спосіб великотоннажного захоронення радіоактивних відходів, - в травні 1986 р. викликав велику зацікавленість науковців та спеціалістів, що безпосередньо підключились до ЛНА. Цікаво, що раніше, в 1983 р., ця новаторська розробка була піддана жорсткій критиці у вчених колах як безперспективна.

 


Відповідним рішенням Урядової комісії № 321 від 25.11.1986 р., Швидька П.В. включили до складу спеціальної групи, що займалася дезактивацією покрівлі 3-го енергоблоку ЧАЕС, віддаленням високорадіоактивних уламків. Йому нерідко доводилось працювати в зонах з надвисоким радіаційним випромінюванням. Отримана ним доза перевищує 219 рентген.

Швидько П.В. запровадив технологію дезактивації зон «Л», «Н», «М» покрівлі 3-го енергоблоку за допомогою шахтарських лебідок. В травні 1988 р. він особисто брав участь у розчищенні простору навколо турбіни №7 від паливних збірок та графіту, що потрапили туди через покрівлю, для створення умов будівництва контрфорсних стін в машзалі 4-го енергоблоку. Новаторські ідеї вченого в подальшому також використовувались для виконання інших важливих робіт, зокрема захоронення так званого «рудого лісу».

 


Загалом, у чорнобильській зоні Швидько Петро Васильович провів з перервами 4 роки і 7 місяців, спочатку у відрядженнях, не полишаючи працю у Дніпропетровському гірничому інституті, а згодом, в 1988 р., перейшов на постійну роботу до новоствореного ПО «Спецатом».
Музей вдячний дочці Петра Васильовича, Ользі Швидько, яка передала до музею чорнобильський архів батька після його смерті – більше 150 експонатів, серед яких нагороди, документи, фотографії, креслення, печатні видання., тощо.

Теги: історія, подолання, наслідки, свідок, аварія, Чорнобиль

Добавить в: