Главная страница » Блоги » Блог elena_boyko_61 » Сучасні забаганки
СТО

Сучасні забаганки

9 Декабря 2019 15:36   Просмотров: 37
Метки:
Добавить в:
Нравится Рейтинг поста: 0
 Вірш про Миколая, який написала тернополянка, масово поширюють у соцмережах
Admin
Іронічний вірш про сучасних дітей і свято Миколая, авторства тернополянки Галини Заболотної, збирає сотні поширень, коментарів та вподобань у соцмережі Facebook, розповідає Погляд.

У небі, небі темному, Де ходить Миколай, Листів вже назбиралось, Хоч в вогнище скидай. А в тих листах написано Мільйони побажань, За голову хапається Старенький бородань.

Колись в молитві радісній Прохали дітлахи отримати цукерочки, ведмедики, ляльки, Чи пряника, чи коника, чи книжечку, чи м’яч, Тепер таке прохають всі, Що хоч сідай і плач. Данилко он, з Тернополя, замовив гіроборд, І це серед замовлень ще Далеко не рекорд. Прохає Настя лялечку, Таку, немов жива.

І у старця небесного Сивіє голова. Бо він пройшов крамницями – Отетерів від цін. Та ж народити справжню Дешевше буде всім. В листі від Олі-скромниці – Якийсь магічний ЛОЛ, «І ноутбук» – дописано. Старець за вaлідол. Тут просить Вітя Леґо, Наталя Чічілав, Олежик дрон потужний Для себе забажав.

Іринка хоче епла, Не старшого, ніж «шість», Сашко – боксерську грушу, щоби зганяти злість, Ігорчик про навушники Фірмові попросив, «Щоб не якась дєшовка» – в листі наголосив. Олеся хоче шубку (і ляльці, і собі), І золоті прикраси, і пірсинг на губі, Василько просить тачку, щоб їздили батьки…

Поставили задачку Старому малюки… І журиться старенький на хмарці крижаній, Ніяк не зрозуміє, коли відбувся збій. Чи, може, сам і винен, бо тyпо завтикав, Коли літ з 20 тому він скромність роздавав. І діти виростали, Батьками стали всі, Не вміють відмовляти Ні дітям, ні собі. І просять в Миколая, без міри, ще і ще, І забувають часом, З чого почалось все. Коли на перше місце Велична і свята Ставала дуже скромно Сердечна доброта.

Коли святий Микола Від себе відбирав, А всім нужденним, бідним У скруті помагав.



У небі, небі темному, Де Миколай живе, Великий жовтий місяць Усміхнено пливе. І старець посміхається, Багато бачив він… Листи згрібає жменями –

розпалює камін. Йому старому й мудрому, Все видно ізгори. Він знає – тільки вибрані отримують дари.
Добавить в: